Від свята до свята

Християнські свята

Обрізання Господнє – велике (не двонадесяте) свято Православної Церкви. Святкується 14 січня (1 січня за старим стилем). В Католицькій Церкві після початку 1970-х рр. не входить до загального календаря. Обрізання з часів Авраама у іудеїв здійснювалось над восьмиденними хлопчиками і служило знаменням входження в Заповіт з Богом (Буття 17:14, Левит 12:2-3). При обрізанні немовляті давалось ім'я. Ісус Христос, що походив у плоті з племені Авраама, був також обрізаний на восьмий день після Свого народження і названий Ісусом – іменем, пророкованим Діві Марії архангелом Гавриїлом (Лука 1:32; 2:21). Таким чином, Обрізання Господнє - це також свято наречення Господа іменем Ісус. Святкуванням обрізання Церква стверджує віру в те, що Ісус Христос був Боголюдиною і прийняв істинне тіло людини, а не мниме і примарне, як учили деякі єретики (докети).

Початок свята відноситься до перших століть християнства. До нас дійшли повчання Отців Церкви IV ст. на це свято – Амфілохія Іконійського, Григорія Нісського, Амвросія Медіоланського та інших. Від V ст. зберіглась бесіда на день обрізання Максима, єпископа Туринського. У IV ст. зі святкуванням Обрізання було поєднано святкування Василя Великого, тому в цей день здійснюється Літургія Василя Великого. Канон Обрізання написаний у VIII ст. Стефаном Савваітом. Свято триває один день і служить одночасно завершенням свята Різдва Христового.

У Новому Заповіті обряд обрізання поступився місцем таїнству Хрещення (див. також Хрещення Господнє), прообразом якого він був.
Написано за мотивами:
Большая энциклопедия Кирилла и Мефодия, 2001.