Від свята до свята

Дохристиянські свята

За легендою, Коляда щороку в найдовшу ніч зими народжує Божича – нове Сонце, сина Дажбога. Пологам Коляди передує перевтілення її в козу, аби не впізнала Мара. Отже, в це свято народжується молоде сонячне світло, воно щодня прибуває й поборює темряву своїми промінчиками, які на весні оживляють Землю і всю природу. Разом із житнім снопом, Дідухом, входять до нашої оселі Духи нашого Роду. На столі Дванадцять (або тринадцять) страв, за числом місяців року. Першу ложку куті старійшина Роду підкидає до стелі. "Дідів кутею пом'яніте і чаркою не обменіте". До свята входить також посипання зерном (на врожай) в домі сусіда чи родича, ходіння з плугом та козою, ряження, танки, пісні (колядки), що розповідають про Створення Світу, спалювання колоди (символу Мари). В кінці обрядової вечері громада ділить священне причастя – Різдвянний Божичний коровай.